Антикомуністичне повстання в Угорщині (1956)
У жовтні 2026 виповнюється рівно 70 років з того часу, як радянськими військами було придушене Угорське повстання. У результаті цієї кровавої розправи СРСР над угорськими повстанцями було вбито і поранено тисячі громадян цієї країни. Ще майже 200 тисяч угорців вимушено опинились в еміграції.
Повністю придушити Угорське повстання радянським військам і Угорській службі державної безпеки (АVH) вдалось лише у січні 1957 року. Тоді Радянський Союз на чолі країни поставив прорадянського Яноша Кадара, а реформатора і лідера опозиції Імре Надя, разом із багатьма його соратниками, було страчено, або вони опинились в місцях позбавлення волі.
Тепер декілька слів про участь у тих подіях українців.
Так сталося, що етнічні українці тоді були по обидва боки барикад.
З колишніх вояків УПА, які знаходились в еміграції, було сформовано декілька добровольчих батальйонів, які прийшли на допомогу угорським повстанцям.
Разом з тим були й українці, які брали участь у придушенні Угорського повстання. Тут йдеться про мобілізованих до збройних сил СРСР етнічних українців, які змушені були виконувати злочинні накази тодішніх керівників радянської імперії.
Цей короткий екскурс в історію було зроблено для того, щоб ще раз нагадати міжнародній спільноті про трагічні події минулого і не допустити їх у майбутньому.
Сьогодні, в часи глобальних політичних зрушень і війни тоталітарних режимів з демократією ми усі стали взаємозалежними і тому ніхто не може залишатись осторонь цих процесів. Особливо актуально це звучить для лідерів політичних сил країн Центральної і Східної Європи, які ще зовсім недавно були у зоні впливу колишньої радянської імперії, тепер опинились у стані невизначеності в умовах фактичної відмови США від глобального політичного лідерства і кризи НАТО.
Окремо варто звернути увагу на те, що сьогодні президент РФ Володимир Путін поставив собі за мету відновити імперський статус Росії і саме цим пояснюється його збройне вторгнення в Україну. По суті він повторює те саме, що у свій час робили вищі посадові особи СРСР, приймаючи рішення про введення радянських військ в Угорщину і Чехо-Словаччину. З тією лише різницею, що тоді вони хотіли не допустити розпаду тоталітарної радянської імперії, а Путін хоче її відновлення.
Повернемось до Угорщини. З історичної точки зору 70 років це не дуже довгий період часу. Саме тому сьогодні у цій країні серед політиків є, як проросійські (спадкоємці прорадянських тоталітарних сил), так і прозахідні, які відстоюють принципи свободи і демократії.
Особливо гострим протистояння цих антагоністичних сил має бути весною цього року на парламентських виборах в Угорщині, де основна боротьба буде між ідейними спадкоємцями Імре Надя і Яноша Кадара.
Соціологічні дослідження показують що боротьба за владу тут буде між проросійським лідером партії «Фідес», нинішнім прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном і прозахідним політиком — лідером партії «Тиса» Петером Мадьяром. Ми будем уважно слідкувати за перебігом цих подій та інформувати наших підписників про можливі варіанти їх розвитку та наслідки для сучасних міжнародних відносин і глобальної політики.
Олег Березюк,
Інститут глобальної політики
